Виховна година у 5 Б класі

Вчимося жити добрими людьми

(Виховна година, проведена у 5 Б класі)

«Людина у цьому світі

Лиш добро повинна творити»

О.А.Захаренко

Мета: Формувати у дітей почуття доброти, любові до навколишніх людей, допомогти дітям усвідомити, що чуйного, доброзичливого ставлення потребують не лише люди, а й весь оточуючий світ; розвивати потребу робити добро, не чекати винагороди. Виховувати в учнів доброту, порядність, бажання підтримувати ближнього у скрутну хвилину.


Шановні діти! Сьогодні ми зібралися щоб поговорити про добро. Ми маємо показати і довести, що ми вчимося жити добрими людьми.

Врятує світ краса –

Завжди так говорили.

Тепер врятує світ лиш доброта.

Бо однієї вже краси занадто мало

Бо стільки всюди зла – людина вже не та.

Тож люди на землі!

Спішіть добро творити,

Щоб нам не згинути у морі зла

Щоб кожен міг серед краси прожити

У царстві справедливості й добра.

Здавна люди на землі цінували чесне, щире, правдиве життя. Треба утримуватися від поганих вчинків. Зло, як відомо довго не забувається. А от добро помножує добро.
Діти, щоб люди вас поважали, приязно ставились до вас, ніколи не забувайте і завжди дотримуйтесь золотого правила вихованості: ставтесь до людей так як би ви хотіли, щоб люди ставились до вас.

Все із доброго чи злого,

Починається з малого.

Листя виросте з листочка,

З нитки витчеться сорочка,

Хліб – маленької зернини,

Дощ із чистої краплини.

- Діти, а що означає саме слово доброта?
(довідкове бюро)
Доброта - чутливість, стан душі людини, що спонукає творити добро.
Мозковий штурм
А зараз проведемо мозковий штурм
- Чи можна прожити без доброти? Чому
- Навіщо людям доброта?
- Самому робити добро чи чекати поки попросять?
- До кого можна бути добрим?
- Кого в нашому класі можна назвати добрим?
- На що схожа доброта? Мені здається, що на посмішку матері, а вам?
- Де в природі можна взяти фарби й звуки, щоб описати доброту?
- Давайте доберемо тематичний словник до слова «доброта» створимо павутинку.

Створення асоціативного куща

Доброта

А зараз з допомогою нашого словничка спробуємо змалювати портрет доброї людини.
Послухайте лист від одного хлопчика. Хто покарав його?
Я образив товариша.
Я штовхнув однокласника, я вдарив собаку;
Я забрав іграшки у сестри. Всі пішли від мене, я залишився один і гірко заплакав.
Хто покарав його? – спитала сусідка
Він сам себе покарав – відповіла мама.
Чи можна назвати добрим цього хлопчика?
Чому?
Чому він плакав? Яким був хлопчик? (жорстоким, грубим, злим)
Яким ви уявляєте портрет доброї людини? (доброзичлива, уважна, чуйна, ввічлива, весела, правдива, люб´язна, привітна, дружня)
Тож, діти намагайтеся поводитись так, щоб всі люди казали про вас саме такими словами.

Мудрець сказав: «Живи, добро звершай

Та нагород за все це не вимагай

Лиш в добро і вищу правду віра

Людину відрізня від мавпи й звіра

Нехай живе ця стара:

Людина починається з добра.

Добре слово, що ясний день – говорить народне прислів’я. Словом можна висловити, що завгодно: про що думаєш, чого хочеш. Треба тільки вміти правильно ним користуватися щоб тебе зрозуміли і не образились.
Слово – це справжнє чудо!
Ви вірите діти? Слово може бути другом а може бути ворогом. Наш народ склав дуже мудрі прислів’я про слово але вони розсипались спробуємо їх зібрати.
Робота в групах.
- Добре слово і залізні ворота відкриває.
- Тепле слово і в мороз зігріє.
- Добре слово людині що дощ в посуху.
- Слово – ключ яким відкривають серця.
Людина не може жити одна.
Найбільше щастя і радість людини – це спілкування з іншими людьми.

До всіх сердець як до дверей

Є ключики малі.

І кожен легко підбере

Якщо йому не лінь.

Ти, друже, мусиш знати їх,

Запам´ятать неважко –

Маленькі ключики твої –

«Спасибі» і «Будь ласка».

Зеленіє навіть пень

Як почує «Добрий день».

Коли згасає сонце у росі

й зоря лягає лагідно на плечі,

серед знайомих рідних голосів

ми чуємо привітне «Добрий вечір».

Щоб знову зустрітись в годину призначену

Щиро кажу я усім: «До побачення».

Будь ласка, спасибі і Будьте здорові -

Слова необхідні й корисні у мові.

Приємно їх чути і в школі, і вдома,

Від мами, учителя й просто знайомих.

Тож радьмо частіше їх, друзі, вживайте,

Даруйте сміливіше радісний настрій.

Саме ці чарівні слова роблять людину ввічливою, привітною і доброзичливою. Сказавши їх – радієш іншому, бажаєш добра ближньому.
Тож не забувайте їх щодня промовляти.
Пошук добрих слів
- А зараз спробуємо відшукати добрі слова. Щоб знайти вихід з будь-якої ситуації.
1.Оленка робила подарунок для мами. Братик побіг і частина папірців злетіла. Оленка готова була заплатити, але братик сказав чарівне слово. Яке?
Оленка посміхнулась і сказала братику…
2.Бабуся зшила для Катрусиної ляльки плаття, але воно виявилось малуватим. Катруся засмутилася. А бабуся попросила принести ляльку і зшила інше плаття. Дівчинка була рада. Вона…
3.До Тані на день народження прийшли друзі. Вони вітають її, вручають подарунки. Побачивши книгу, Таня засмучено відповідає: «У мене вже є така! Взявши коробку цукерок каже: «Я такі не люблю». (Як вона мала вчинити?)
4. Тарасові на день народження батько подарував велосипед. Хлопчик був радий. Як він міг виразити свою радість?)
- Діти, а чи чули ви про лицарів? Яку людину ми називаємо лицарем?
(Лицарем називають людину, котра здатна на подвиг заради іншої людини)
Лицар той, хто вміє дотримуватись даного слова, хто ввічливий, правдивий, хто заступається за молодших, слабших і кидається на допомогу людині, яка потрапила в біду.
Лицар той, кого не лякає важка праця, хто уважний до своїх близьких, у кого в грудях б’ється благородне серце.
Лицарями в нашому класі є хлопчики. Це вони – захисники нашої Вітчизни. Тому батьки і вчителі плекають надію, що вони виростуть вірними, достойними синами нашої Батьківщини.

Клянемось лицарями бути,

А отже, доброті служити

За слабих заступитися і дарма не битися.

Діти, що означає бути гарним другом?
(ввічливим, уважним, не обманювати товаришів, не ображати, завжди приходити на допомогу, бути подільчивим, добрим)
Наш український народ склав вислови про важливу цінність людини, яка має бути девізом для кожного. Які прислів’я ви знаєте?
Зле слово ранить, а добре – лікує.
Доброму всюди добре.
Життя дано на добрі справи.
Добро довго пам’ятається.
Хто людям добра бажає, той і собі має.
Перший крок до добра – не роби зла.

Ситуація із творів Сухомлинського

І нарешті настав час говорити про людину, яка все своє життя присвятила дітям. Сам був доброю людиною і хотів, щоб всі діти виростали добрими, чуйними, працьовитими, любили маму, тата, свою рідну домівку і нашу велику прекрасну Батьківщину.

Про кого іде мова? Хто ж ця людина? (В.О.Сухомлинський)

Написав для вас, діти, дуже багато повчальних оповідань і казок. Над деякими ми з вами і попрацюємо в групах.

1 група:
Загублені гроші
Степанко знайшов на шкільному подвір’ї двадцять копійок. «Це хтось загубив, — подумав собі. — Віднесу Марії Григорівні».
Відніс гроші вчительці.
Марія Григорівна похвалила.
— Ти чесний, хороший, Степанку.
Була велика перерва. Степанко почув із шкільної радіогазети розповідь про свій вчинок. Мовляв, навчається в нас у першому класі Степанко. Чесний, справедливий, сумлінний учень. Знайшов на подвір’ї двадцять копійок — і що б ви думали! — не присвоїв, не купив ні цукерок, ні морозива, а віддав учительці.
А наступного дня Степанко побачив у шкільній газеті своє фото й прочитав по складах: «Беріть приклад із Степанка».
Через кілька днів приходить на великій перерві до Марії Григорівни Семенко, теж першокласник, та й каже:
— Маріє Григорівно, а я знайшов на подвір’ї тридцять копійок. Хтось згубив…
— Невже? — дивується вчителька. — Дві монети по п’ятнадцять чи як?
— Ні… Дві монети по десять і дві по п’ять…
Марія Григорівна якось дивно усміхнулась і похитала головою:
— Добре. Напевне, знайдеться той, хто загубив.
Минув день, другий, третій. Приходить Семенко до вчительки та й питає:
— Не знайшовся той, хто загубив гроші?
— Ні, не знайшовся. А подумай-но, Семенку, може, це ти сам загубив та забув, що ти загубив і знову знайшов?
Семенко почервонів…
- Яки був хлопчик Степанко?
- Як ви вважаєте: чи справді Семенко знайшов гроші? Як вчителька повелася?
- Чому хлопчик почервонів? Для чого він так зробив?
2 група:
Вогник у вікні
Школа стоїть на околиці села. Микола живе за яром, за кілометр до школи.
Йому з дому видно, як світиться в школі вікно. На вікні стоїть акваріум із рибками. Вдень і вночі воду підігріває електрична лампочка — її видно Миколі.
Стояли люті морози. Одного разу навіть до школи малюки не поприходили — так було холодно. Сидів Микола якось увечері дома, дивився в темінь і милувався тремтячим вогником у шкільному вікні.
Коли це вогник погас. «Лампочка перегоріла. — подумав собі. — Рибки до ранку загинуть, мороз он який».
Микола одягнув пальто, шапку й рукавиці та й подався до школи. Була вже ніч.
Знайшов сторожа, попросив ключа. Відчинив школу, зайшов до класу, в якому акваріум. Вода була вже холодна. Він вийняв лампочку, що перегоріла, і вставив нову.
— Грійтеся, рибки, — тихо сказав Микола, зачинив школу й пішов додому.
Ще тричі взимку доводилося приходити хлопцеві серед ночі до школи — рибок рятувати. Тепер він не боявся ні морозу, ні темноти.
— Ти став мужній, Миколо, — сказав йому вчитель.
- Чому саме до школи ходив дідусь по воду?
- Що відчував старенький, коли чув щебет дітей?
- Що хотів автор сказати?
3 група:
«Наш тато одужав»
У синьоокої Катрусі сьогодні велика радість. Більше року хворів її тато. В лікарні лежав, три операції переніс. Мама й Катруся усе горювали. Не раз, бувало, Катруся вночі прокинеться й чує: мама тихо плаче. А сьогодні татко вже на роботі. Здоровий і бадьорий.
Радісно сяють Катрусині очі.
Як прийшла вона до школи, зустріла на подвір’ї двох своїх однокласників-першокласників – Петька і Гриця.
Зустріла и поділилася радістю: - Наш тато одужав. Петько і Гриць подивились на Катрусю, знизали плечима й, нічого не сказавши, побігли ганяти м’яч.
Катруся підійшла до дівчаток. - Наш тато одужав, - сказала вона й засяяла на радощах. Одна з них, Ніна, здивовано спитала: - Ну той що?
Катруся відчула, як до горла підкотилася грудка і їй стало важко дихати. Вона відійшла до одинокої тополі на краю шкільного подвір’я й заплакала.
- Чого ти, Катрусю, плачеш? – почула вона тихий, ласкавий голос. Підводить голову - Костик, мовчазний хлопчик, шо сидить за останньою партою. - Наш тато одужав, - каже, схлипуючи, Катруся. - Ой, як здорово! – зрадів Костик. – Біля нашого дому в бору вже зацвіли проліски. Зайдемо після уроків до нас, нарвемо і понесемо вашому татові.
Якби хто знав, як було радісно на душі в Катрусі.
- Яка радість була в дівчинки?
- З ким вона хотіла розділити ту радість?
- Хто поділив радість з Катрусею?
А пригадаємо оповідання «Добре слово»
В однієї жінки була маленька донька Оля. Коли дівчинці виповнилося п'ять років, вона тяжко захворіла: простудилась, почала кашляти й танула на очах. До нещасної матері почали приходити родичі: Олині тітки, дядьки, бабусі, дідусі. Кожен приносив щось смачне й поживне: липовий мед і солодке коров'яче масло, свіжі лісові ягоди й горіхи, перепелині яєчка й бульйон з курячого крильця. Кожен говорив: "Треба добре харчуватися, треба дихати свіжим повітрям і хвороба втече в ліси й на болота".
Оля їла мед у стільниках і солодке коров'яче масло, лісові ягоди й горіхи, перепелині яєчка й бульйон з курячого крильця. Але нічого не допомагало - дівчинка вже ледве вставала з ліжка.
Одного дня біля хворої зібрались усі родичі. Дідусь Опанас сказав:
- Чогось їй не вистачає. А чого - і сам не можу зрозуміти. Раптом відчинились двері і в хату ввійшла прабабуся Олі - столітня Надія. Про неї родичі забули, бо багато років сиділа прабабуся Надія в хаті, нікуди не виходила. Але почувши про хворобу правнучки, вирішила навідати її.
Підійшла до ліжка, сіла на ослінчик, взяла Олину руку в свою, зморшкувату і маленьку, й сказала:
- Немає в мене ні медових стільників, ні солодкого коров'ячого масла, немає ні свіжих лісових ягід, ні горіхів, немає ні перепелиних яєчок, ні курячого крильця. Стара я стала, нічого не бачу. Принесла я тобі, мила моя правнучко, один-єдиний подарунок: сердечне бажання. Єдине бажання залишилось у мене в серці - щоб ти, моя квіточко, видужала й знову раділа ясному сонечкові.
Така величезна сила любові була в цьому доброму слові, що маленьке Олине серце забилось частіше, щічки порозовішали, а в очах засяяла радість.
- Ось чого не вистачало Олі,- сказав дід Опанас.- Доброго слова.
- Що трапилося з дівчинкою?
- Що допомогло видужати Олі?
- Чого вчить це оповідання?
- Що взяли для себе із оповідань Сухомлинського? (треба бути чесними, ввічливими, милосердними, люблячим, добрим)
Скромність Порядність
Толерантність Совість
Саме такі поняття роблять людину вихованою, доброю. Тож вчіться на життєвих прикладах цих відомих людей, які залишили після себе добрий слід на землі.
Анкета для хлопчиків
1.Кого в класі ти можеш назвати принцесою?
2.Кому присвоїш ім’я «добра фея»?
3.Хто схожий на попелюшку?
4.З ким ти хочеш подружитися?
5.Хто нагадує тобі Еллі зі Смарагдового міста?
Анкета для дівчаток
1.Кого в класі назвеш принцом?
2.Кого відзначиш «Орденом доброго серця?»
3.Кого назвеш лицарем?
4.Для кого б віддала свої улюблені речі?
5.Ідеальний хлопчик. Який він є?
Звучить пісня «Добра посмішка»
Будьте добрими, чуйними. Вчіться піклуватися про інших, співчувати тим, хто в скруті, допомагати і словом і ділом. А допоможуть вам вчитися батьки, вчителі

Від рідної хати дитину

Веде у широкий світ

Ота єдина стежина,

Що дарує красу і цвіт.

Іди по тій стежці дитино,

Даруй любов і тепло,

І пам´ятай: ти Людина!

Вчись, думай і твори Добро!

(Розквітає квітка, на пелюстках якої розквітають добрі і корисні справи).